АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ

Статьи

Інвестиційна діяльність будь-якого підприємства являє собою тривалий процес і тому повинна здійснюватись з урахуванням певної перспективи. Формування напрямків цієї діяльності, системи її довгостроковий цілей та вибір найефективніших шляхів їх досягнення являє собою процес розробки інвестиційної стратегії.

Розробка інвестиційної стратегії підприємства знаходить свою подальшу конкретизацію в процесі розробки тактики управління шляхом формування інвестиційного портфеля підприємства. На відміну від інвестиційної стратегії, формування інвестиційного портфеля є середньостроковим управлінським процесом, здійснюваним у межах стратегічних рішень та поточних фінансових можливостей підприємства. Процес тактичного управління інвестиційною діяльністю знаходить найбільш детальне завершення в оперативному управлінні реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів. Таким чином, розробка інвестиційної стратегії є тільки першим етапом процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства. В більшості випадків подальші дії залежать від великої кількості додаткових причин та умов за якими підприємство вирішує інвестувати стратегічно.

Не викликає сумнівів те, що інвестиційна стратегія є одним з головних факторів забезпечення ефективного розвитку підприємства згідно з обраною ним загальною економічною стратегією. Актуальною є проблема чинників які впливають на формування інвестиційної стратегії. Досліди багатьох вчених фокусуються на окремих аспектах, економічних, часових, галузевих, але проблематику загального впливу цих факторів не розкрито.

Методологія процесу формування інвестиційної стратегії підприємства, розроблялась багатьма вітчизняними та закордонними вченими, зокрема і І.О. Бланком. Виділені ним основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства наводяться на рис 1.1.

Розробка інвестиційної стратегії підприємства, хоча в основному й орієнтована на довгострокові цілі (на перспективу 3-5 років), містить також окремі середньострокові (1-2 роки) та короткострокові (до 1 року) елементи, які зрештою ведуть до вироблення конкретних управлінських рішень при формуванні інвестиційного портфеля та реалізації інвестиційних програм і проектів. Початковим етапом розробки інвестиційної стратегії підприємства є визначення загального періоду її формування. Цей період залежить від ряду умов.

Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку, зокрема. В умовах теперішнього нестабільного (та на окремих напрямках - непередбачуваного) розвитку економіки країни цей період не може бути надто тривалим та всердньому може визодити за рамки 3-5 років (для порівняння слід відзначити, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн з розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10 - 15 років).

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії фірми є її галузева приналежність. Результати обстеження окремих компаній США показують, що найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії так званими інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями і т.ін.); менший період (5-10 років) характерний для компанії та фірм, що здійснюють діяльність у сфері виробництва засобів виробництва та у видобувних галузях промисловості; ще більш короткий період (3-5 років) характерний для компаній та фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва споживчих товарів, роздрібної торгівлі та послуг населенню. Очевидно, і в умовах функціонування вітчизняної економіки таку галузеву диференціацію середнього періоду формування інвестиційної стратегії слід вважати доцільною.

Одним з важливих аспектів визначення періоду формування інвестиційної стратегії є також розмір підприємства. Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період.

Важливим фактором створення інвестиційної стратегії є цілі, які моє на меті конкретне підприємство. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно виходити передусім із системі цілей загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Ці цілі можуть бути сформовані у вигляді забезпечення приросту капіталу; зростання рівня прибутковості інвестицій та суми доходу від інвестиційної діяльності; змін пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; змін технологічної та відтворювальної структурі капітальних вкладень; змін галузевої та регіональної спрямованості інвестиційних програм і т. ін.

Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної стратегії підприємства за І. О. Бланком є:

узгодженість інвестиційної стратегії фірми зі загальною стратегією її економічного розвитку;

внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії;

узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем;

можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;

результативність інвестиційної стратегії.

[Бланк І.О. Інвестологія: наука про інвестування. - К.:2001.-С.87.]

Одним з найефективніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності є розробка стратегічно спрямованості інвестиційної діяльності, яка базується на системі цілей цієї діяльності. У процесі розробки послідовно визначаються: співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду; галузева та регіональна спрямованість інвестиційної діяльності.

Так галузевий аспект такої діяльності буде мати на меті вихід в лідери цієї частини ринку та побудову вертикалі підприємств в складі однієї корпорації для максимізації прибутку та підвищення стійкості такої компанії на глобальному ринку.

Українські транснаціональні компанії («Інтерпайп», «ДЕТК», «Рошен» і т.д.) можуть слугувати прикладом такого підходу до формування інвестиційних стратегій. Після первинного нарощування капіталу, яке в своїй більшості було хаотичним, почалась структуризація капіталів по галузям і нішам згідно з тими економічними планами мінімізації витрат і максимізацією прибутку, що бачили перед собою підприємства. Це привело до створення вертикальних компаній, у вертикалі яких знаходились підприємства направлені на видобуток сировини її переробку і виготовлення з неї кінцевого продукту. Такі компанії із закритим циклом виробництва першими розпочали формування довгострокових інвестиційних стратегій.

Іміджовий, або регіональний аспект інвестиційної діяльності, який в свою чергу включає ще декілька: соціальний, інфраструктурний та екологічний. Його беруть до уваги ті підприємства, які мають закритий цикл виробництва і розміщенні в певному регіоні.

Отже підприємство, що вже досягнуло певних результатів в діяльності і думає над формуванням інвестиційної стратегії починає планувати свій вихід на національний рівень. Йому для цього необхідно ви кристалізувати свою репутацію в певний імідж. Складовими цього іміджу має стати невиробнича діяльність підприємства спрямована на соціальний фактор - будування шкіл, дитсадків для дітей своїх працівників, підтримка сирітських будинків. Інфраструктурне будівництво теж є аспектом інвестиційної політики, особливо в розрізі національного рівня та загальнодержавних інтересів. Прикладом такої інвестиційної співпраці підприємства та держави може стати побудова в Маріупольському порту глибоководного терміналу, який дасть змогу підприємству Металургійний комбінат ім.. Ілліча відвантажувати свою продукцію на експорт з найменшими витратами на транспортування, а держава отримає 5000 нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджету за рахунок портових зборів, а також лідерство в Чорноморському регіоні за вантажооборотом портів. Синергитичний ефект, полягає тут в тому що підприємство отримує можливість економити на транспортуванні значні кошти, а також отримує перед своїми конкурентами по чорноморському регіону унікальну перевагу у формі найглибшого, а значіть і найбільшого у вантажообороті, порту.

Конкурентною перевагою на європейському ринку давно стали такі фактори як мала енергозатратність виробництва, екологічна безпечність продукутта мінімізація шкоди довкіллю. Багато з екологічних умов Кіотського договору вже стосуються українських підприємств, а якщо казати про продукцію яку наші підприємства експортують на захід то до неї ще жорсткіші вимоги, тому що Європа йде на крок попереду всіх екологічних норм світу. Основним викликом для українських підприємств є глобальне переоснащення та модернізація виробництв саме в ракурсі економічності в ресурсах та екологічної чистоти процесу виробництва та кінцевого продукту. Тільки тоді можна буде формувати свої інвестиційної стратегії з позиції конкурування на ринках ЄС та США.

Напевно одним з останніх і найважливіших аспектів є правовий. Саме відсутність його чіткості інколи заважає підприємству далекоглядно вирішувати питання інвестування . Швидка зміна правового поля та забюрократизованість дозвільної системи не дає можливості підприємству правильно формувати свою інвестиційну політику. В працях вчених є досить чітке розмежування правових чинників на які спирається підприємство у формуванні інвестиційної політики. Зокрема:

Гарантувальний аспект - надає правову базу для діяльності підприємства;

Дозвільний аспект - надає можливість компанії вести діяльність, яку чітко регламентує держава;

Обмежувальний аспект - обмежує діяльність підприємства в певному аспекті;

Регулятивний аспект - регулює діяльність підприємство згідно чинних нормативних актів, що стосуються діяльності підприємства.

Підприємство спираючись на ці аспекти отримує досить чіткі правила гри для планування інвестиційної діяльності і вихід на певний регламентований ринок. Прикладом таких дій можна назвати видобувну галузь. В ній досить чіткі правила входження та діяльності, що регламентуються державою.

Аспекти та фактори галузевої приналежності підприємства відіграють базову роль в плануванні інвестицій. Формування цілі інвестиційної діяльності є визначальним для побудови структури інвестиційного процесу, а також терміну реалізації стратегії,  якій до речі безпосередньо залежить від галузевої приналежності підприємства.

Відповідність стратегії чинним нормативно-правовим актам є запорукою стабільної реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

Іміджевий або регіональний аспект формування інвестиційної стратегії визначає для підприємства важливість соціальних діяльності в регіоні, інфраструктурного будівництва для розвитку власного бізнесу та держави загалом, екологічної безпеки виробництва та турботи про довкілля, як запорука успішної діяльності не тільки на місцевому, але й загальнонаціональному і постіндустріальному ринку.

Аспекти групуються в чітку і логічну ланку, при використанні якої, підприємство зможе ефективно і правильно побудувати свою інвестиційну стратегію, зазнавши мінімальних витрат.